Герої наші у безсмертя йдуть,
Щоб Україна мирно квітувала,
В серцях живих полеглі оживуть
У обелісках і меморіалах.

13 жовтня 2025 року у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького (Північний кампус) відбулись урочисті заходи, присвячені вшануванню Героїв національно-визвольної боротьби українського народу.
Розпочала заходи мистецьким проєктом «Боротися! – А значить жить!» Заслужена академічна капела України «Трембіта» (художній керівник – Народний артист України Микола Кулик, диригент – Володимир Вівчарик, художнє слово – Заслужений працівник культури України Марія Христинич), у виконанні якої прозвучали українські народні й авторські пісні національно-визвольної боротьби нашого народу, які, мов духовний оберіг нації, торкнулися сердець викладачів, студентів, працівників університету, нагадали про звитяжний шлях українського війська – від козацьких часів до сьогодення російсько-української війни.

Ректор ЛНУВМБ ім. С.З. Ґжицького, доктор наук з державного управління, професор Іван Орестович Парубчак у своєму подячному слові зазначив: «Сьогодні ми вшановуємо Героїв – випускників, студентів, викладачів, працівників університету, жителів м. Дубляни, підносимо українську патріотичну пісню й поезію, у яких збережено суверенність українського народу. Ми всі разом сповідуємо українську національну ідею і віримо в майбутнє нашої держави».
Ректор вручив подяки за національно-патріотичне виховання молоді, популяризацію української пісні та слова і за творчу співпрацю із Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького художньому керівнику капели «Трембіта» Миколі Кулику, диригенту Володимиру Вівчарику та Заслуженому працівнику культури України Марії Христинич.
Продовженням заходів стало вшанування подвигу новітніх Героїв російсько-української війни – відкриття Алеї пам’яті Героїв, захисників України. Академічна спільнота та громада міста Дубляни спільно вшанували світлу пам’ять про синів, чоловіків, братів, батьків, які загинули заради мирного неба і щасливого майбутнього нашої країни.

Усі присутні долучилися до спільної молитви – Панахиди Пам’яті, яку очолили: настоятель університетського храму святого рівноапостольного князя Володимира Великого, капелан університету отець Іван Венгрин, настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ о. Володимир Високінський, настоятель храму Різдва Івана Хрестителя УГКЦ о. Дмитро Цюпка, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ о. Микола Хить.
Почесне право відкрити Алею пам’яті та закласти капсулу-звернення до майбутніх поколінь було надано ректору університету, професору Івану Орестовичу Парубчаку, якому належить ідея створення Меморіалу – Алеї пам’яті Героїв, захисників України.

Текст «Звернення до нащадків» зачитала керівник відділу з організації навчально-виховної роботи студентів, Заслужений діяч естрадного мистецтва України Оксана Качмар.
Усіх присутніх привітала Ірина Вікторівна Кулинич, заступник міського голови Львова з гуманітарних питань, виконувач обов’язків заступника міського голови – омбудсмен з питань ветеранів і людей з інвалідністю.
До започаткування Алеї пам’яті полеглих Героїв, а саме висадження сакур, долучилися адміністрація університету, ректорат, професорсько-викладацький склад, студенти усіх факультетів, представники Офісу Львівської громади у м. Дубляни, священники та родини загиблих Захисників.
Державний Гімн України та Духовний гімн України «Боже великий, єдиний» виконала Заслужена академічна капела України «Трембіта» під диригуванням народного артиста України Миколи Кулика. Ведучими заходу були Анастасія Жолобко та Артем Антонець, студенти факультету механіки, енергетики та інформаційних технологій.
Щира подяка всім студентам, викладачам і працівникам університету за започаткування реалізації проєкту спорудження Меморіалу – Алеї пам’яті Героїв, захисників України.
Висаджена алея сакур стала символом відродження, миру, надії та великої віри в Перемогу. Ми знаємо, що свобода – це дар, вистражданий поколіннями. Ми завжди пам’ятатимемо тих, хто віддав своє життя за те, щоб мирним стало небо над нашою рідною Україною, щоб ми могли радіти новому дню. Кожен із загиблих воїнів назавжди залишиться у нашій пам’яті, а вдячність за їхній подвиг вічно житиме в наших серцях.